Фацет
Звичайне скло чи дзеркало без обробки часто виглядає надто просто й буденно. Воно не додає інтер’єру виразності, а іноді навіть знижує загальну естетичну вартість приміщення. У просторі бракує глибини, гри світла й витончених акцентів, які могли б підкреслити стиль власника. Саме тому дедалі більше дизайнерів та власників осель звертаються до технік декоративної обробки — зокрема, до фацету.
Що таке фацет?
Фацет — це декоративна фаска по периметру скла або дзеркала, яка утворюється шляхом скошування краю. На відміну від звичайного шліфування, фацет створює глибший оптичний ефект і додає виробу світлових переливів. Найчастіше фацет застосовується у декоративному склі, дзеркалах, панно, а також у меблевих елементах.
Розмір фацету залежить від товщини скла чи дзеркала. Чим товще виріб, тим ширшою може бути грань. Товщина полотна повинна бути достатньою для безпечного скошування. Найчастіше фацет роблять на виробах від 4 до 10 мм. Важливо, щоб кромка була рівною та чіткою, без сколів і гострих частин.
Особливості фацету на дзеркалі
Фацет на дзеркалі — це не лише декоративний елемент, а й спосіб зробити виріб безпечнішим. Дзеркала з фацетом візуально збільшують простір, створюють глибину та переломлення світла по краю. Такі дзеркала часто використовують для оформлення ванних кімнат, передпокоїв, гардеробних або віталень.
Особливо ефектно виглядає дзеркальна плитка з фацетом, з якої складають цілі декоративні композиції. Дзеркальне панно з фацетом може бути виконане у формі ромбів, квадратів чи інших геометричних фігур. Такі елементи часто використовують в інтер’єрах у стилі модерн, арт-деко або класика.
Фацет на дзеркалі може бути одностороннім або двостороннім, залежно від конструкції виробу та дизайнерського задуму. Завдяки високоточній техніці обробки, кромка залишається гладкою і безпечною.
Дзеркала з фацетом мають різні переваги:
вишуканий зовнішній вигляд;
- м’яке заломлення світла;
- підвищення безпеки за рахунок обробки гострих кромок;
- широкий вибір варіантів виготовлення (форма, товщина, тип грані).
Скло з фацетом не лише естетичне, а й практичне у повсякденному використанні. Для догляду за такими виробами достатньо використовувати м’яку ганчірку та неагресивні засоби для скла. Важливо уникати абразивів, щоб не пошкодити поверхню, адже саме ця декоративна грань створює ефект глибини та вишуканості.
Дзеркальна плитка з фацетом чи скло — обирайте все в New Glass. Отримуйте бездоганний результат, де кожна грань відображає стиль і досконалість.
FAQ. запитання та відповіді
Що являє собою скло?
Скло (неоргані́чне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти[1].
Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид елементу), яка в процесі застигання розплавленої маси утворює скло[1].
Під склом розуміють сплави різних силікатів з надлишком діоксиду кремнію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в’язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм’якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов’язкий і далі — у текучий стан — скломасу[2].
Що входить в скло?
Скло (неоргані́чне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти[1].
Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид елементу), яка в процесі застигання розплавленої маси утворює скло[1].
Під склом розуміють сплави різних силікатів з надлишком діоксиду кремнію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в’язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм’якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов’язкий і далі — у текучий стан — скломасу[2].
Як буде по-українськи скло?
Скло (неоргані́чне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти[1].
Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид елементу), яка в процесі застигання розплавленої маси утворює скло[1].
Під склом розуміють сплави різних силікатів з надлишком діоксиду кремнію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в’язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм’якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов’язкий і далі — у текучий стан — скломасу[2].